Профілактика захворювань

Ботулізм – вкрай небезпечне захворювання.

Осінь. Настала пора консервації. По Україні щорічно реєструється до 150 випадків захворювань на ботулізм, з яких до 5% закінчуються смертельно. Як правило, більшість захворювань на ботулізм пов’язані з вживанням консервованих продуктів. Присутність ботулотоксину в харчових продуктах не змінює їх органолептичних властивостей. Збудники ботулізму широко поширені в природі. Вегетативні форми і спори виявляються в кишечнику різних домашніх і особливо диких тварин, водоплавних птахів, риб. Потрапляючи у зовнішнє середовище (ґрунт, мул озер і річок), спори довгостроково зберігаються і накопичуються. Практично всі харчові продукти, забруднені ґрунтом або вмістом кишківника тварин, птахів, риб можуть містити спори або вегетативні форми збудників ботулізму. Проте захворювання може виникнути тільки при вживанні тих, які зберігалися при анаеробних або близьких до анаеробних умовах без попередньої достатньої термічної обробки. Це можуть бути консерви, особливо домашнього приготування, копчені, в'ялені м'ясні та рибні вироби, а також інші продукти, в яких є умови для розвитку вегетативних форм збудників та токсиноутворення. Найчастіше реєструються захворювання, пов'язані з вживанням грибів домашнього консервування, копченої або в'яленої риби, м'ясних і ковбасних виробів, бобових консервів. Ці продукти частіше викликають групові, «сімейні» спалахи захворювань. Якщо інфікований продукт твердофазний (ковбаса, копчене м'ясо, риба), то в ньому можлива, так звана, «гніздова» інфікованість збудниками ботулізму і утворення токсинів. Тому зустрічаються випадки захворювання на ботулізм, коли не всі особи, які вживали один продукт, хворіють. На даний час переважають захворювання, викликані отруєннями токсинами А, В або Е. Основним шляхом передачі захворювання є харчовий, обумовлений вживанням консервованих у домашніх умовах продуктів харчування. У питаннях профілактики ботулізму основним є дотримання чистоти сировини. Тому чим чистіше відмито городину перед консервуванням, чим ретельніше промита риба перед засолом, тим менше ймовірність потрапляння до продукту збудника ботулізму. Рибу перед засолом у домашніх умовах необхідно звільнити від нутрощів, ретельно промити зовнішню й внутрішню поверхні. Гриби складно повністю звільнити від мікрочастинок ґрунту, тому не рекомендується консервувати їх у герметично закритих банках у домашніх умовах. При домашньому консервуванні, особливо овочів, що містять мало природної кислоти, необхідно додавати за рецептурою оцтову, лимонну кислоти, тому що збудник ботулізму не любить кисле середовище. Важливо добре стерилізувати банки й кришки безпосередньо перед закладкою в них продуктів. При консервуванні в домашніх умовах, особливо м'ясних і рибних продуктів, необхідно проводити тіндалізацію (протягом двох діб кілька разів прогрівати продукт при температурі 100°С 5 хвилин для переходу спор у вегетативну форму), після чого простерилізувати консерви при температурі 100°С - не менше 40 - 60 хвилин з подальшою їх герметичною упаковкою. Найменше здуття кришки («бомбаж») — причина для категоричної відмови від уживання в їжу вмісту даної банки. Також необхідно категорично виключити придбання виготовлених у домашніх умовах консервів, в’яленої, копченої, солоної риби й інших продуктів харчування в місцях несанкціонованої торгівлі у приватних осіб. У випадку появи симптомів захворювання слід негайно звернутися до лікаря. З метою попередження харчових отруєнь необхідно дотримуватись наступних рекомендацій: - не брати в дорогу та на відпочинок продукти, що швидко псуються; - швидкопсуючі продукти зберігати тільки в холодильнику та обов’язково дотримуватись термінів їх реалізації; - ретельно проварювати, тушкувати і просмажувати харчові продукти, особливо консервовані, безпосередньо перед вживанням. Залишки їжі на наступний день перед вживанням обов’язково прокип’ятити чи протушкувати; сирі і варені продукти при приготуванні їжі обробляти окремим розроблювальним інвентарем (ножі, дошки); захищати харчові продукти і продовольчу сировину від випадкових забруднень, зберігати їх у закритому посуді. У випадку виявлення перших ознак харчового отруєння (слабкість, підвищення температури тіла, нудота, біль в животі, блювання, пронос тощо) не займайтесь самолікуванням, а терміново зверніться до найближчої лікувальної установи за допомогою медпрацівників. Пам’ятайте: хворобу легше попередити, ніж лікувати. Будь-яке отруєння не проходить безслідно. Бережіть своє здоров’я і здоров’я близьких, а особливо дітей.

Обережно - кліщі 

Кліщі активізуються в лісах і міських парках з травня по вересень. У сухі і жаркі дні вони злегка послаблюють свою активність, а коли погода волога і похмура - йдуть в атаку. За даними ентомологічних досліджень не кожен кліщ містить в собі вірус: в середньому з 10 тільки 1-2 є заразними, але за зовнішнім виглядом вони не відрізняються. Кліщі дуже малі в розмірах – вони схожі на веснянки, родимки або плямочки бруду. Живуть кліщі не на деревах, як прийнято вважати, а на кущах та у високій траві.

Щороку близько 20 000 людей з укусами кліщів звертаються до закладів охорони здоров’я. Найпоширенішими з них в Україні є кліщовий вірусний енцефаліт, туляремію та бореліоз, більш відому як хвороба Лайма. За минулий 2024 рік в Україні зареєстровано 5431 випадок захворювання людей на хворобу Лайма. У попередні роки захворюваність перевищувала три тисячі випадків щорічно. Найбільша кількість випадків хвороби Лайма торік була у Київській (570 випадків) та Полтавській (488 випадків) областях і в Києві (488 випадків).  

Хвороба Лайма або бореліоз – це інфекційне захворювання, спричинене бактеріями роду Borrelia, що передаються людині з укусом зараженого кліща. Захворювання характеризується переважним ураженням шкіри, нервової системи, опорно-рухового апарату і серця, нерідко приймає хронічний, рецидивний перебіг.

Інфікування виникає у разі присутності кліща в шкірі щонайменше 24 години. Отже, чим менше часу кліщ був на людині, тим менша ймовірність зараження. Від хворої людини до здорової збудники цього захворювання не передаються.

У пацієнтів із ознаками захворювання перші симптоми проявляються переважно на 7-14 день після укусу кліща. За симптоматикою одним з характерних симптомів Лайм-бореліозу є наявність еритеми - почервоніння на шкірі кільцевої форми, що збільшується в діаметрі. Однак у значної частини інфікованих еритеми немає. Можливі симптоми характерні для звичайної застуди - підвищення температури, біль в суглобах та м’язах, млявість, головний біль. З часом, при відсутності лікування, можливі кардіологічні (запалення міокарду, ураження клапанів серця) та неврологічні проблеми (порушення сну, труднощі з концентрацією уваги, параліч лицевого нерва, заніміння та поколювання в руках і ногах, менінгіт).

Зазначаємо, що відповідно до вимог чинного законодавства України  органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм, зобов'язані забезпечувати своєчасне проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів.

З метою запобігання розмноженню кліщів та зростанню ризику захворювання населення на кліщовий бореліоз - хворобу Лайма підприємствам, установам, організаціям необхідно привести в порядок та утримувати земельні ділянки, громадські території відповідно до правил утримання територій населених місць, а саме:

- скосити високу траву та рослинність в парках і місцях відпочинку, розчистити пішохідні доріжки від зайвої рослинності;

- встановити в місцях відпочинку попереджувальні таблички з написами «Обережно, кліщі!»;

- своєчасно організувати збір і вивіз рослинності, кущів, сміття та харчових відходів з метою запобігання розмноженню мишовидних гризунів;

- проводити профілактичні дератизаційні заходи проти гризунів, оскільки гризуни сприяють розвитку кліщів та відповідних інфекційних захворювань серед людей;

- за можливості забезпечити проведення протикліщових заходів, у тому числі акарицидних обробок в межах підпорядкованих територій, звернувши особливу увагу на місця відпочинку людей, зони зелених насаджень в навчальних, оздоровчих та закладах охорони здоров’я.

Водночас суб’єктам господарювання, які будуть проводити такі обробки, необхідно дотримуватися наступних вимог, зокрема:

- інсекто-акарацидні засоби купувати тільки в спеціалізованих магазинах, де є всі необхідні дозвільні документи, торгівля повинна проводитись тільки фасованими, герметично упакованими препаратами;

- застосовувати інсекто-акарацидні засоби для боротьби з кліщами в межах населеного пункту тільки з 22:00 до 07:00 за допомогою ранцевого обприскувача. За межами населеного пункту всі роботи з інсекто-акарацидними засобами слід проводити в ранкові (до 10) і вечірні (18-22) години при мінімальних висхідних повітряних потоках;

- роботи необхідно проводити в безвітряну погоду. При швидкості вітру більше 4 м/с обприскування не допускається;

- не слід проводити обприскування в денний час, жаркі години, проти вітру, під час сильного вітру, під час або відразу після дощу;

- перед проведенням обробок об’єктів, розташованих в межі або поблизу населених пунктів, необхідно встановити попереджувальні знаки у радіусі 200 м від меж ділянок, що обробляються, та не менше ніж за дві доби до початку робіт оповістити населення про проведення робіт і строки, протягом яких забороняється перебування в обробленій зоні.

Найкращий спосіб боротьби із захворюванням - це вжиття елементарних профілактичних заходів:

- перед відвідуванням лісу або парку максимально закривайте тіло, одягайте світлий одяг (на ньому краще видно кліщів) з довгими рукавами і капюшоном, штани заправляйте в шкарпетки. Якщо капюшона немає, надіньте головний убір;

- намагайтеся триматися стежок і уникайте прогулянок через високу траву;

- використовуйте спеціальні аерозолі (репеленти) для відлякування кліщів, майте на увазі, що хімічні репеленти можуть бути токсичними, тому уважно дотримуйтесь інструкцій з використання репеленту;

- після відвідування лісу або парку проводьте ретельне обстеження себе, своїх дітей та домашніх тварин на наявність кліщів (звертаючи особливу увагу на наступні частини тіла: шию, пахви, пахову область, вушні раковини – у цих місцях шкіра особливо ніжна і тонка, й кліщ найчастіше присмоктується саме там). Якщо кліщ все-таки вчепився, краще звернутись до закладу охорони здоров’я для його видалення.

Основна задача після укусу - спостерігати за своїм станом здоров'я (щоденно проводити вимірювання температури тіла, спостерігати за місцем укусу/присмоктування кліща). При появі ознак лихоманки та, особливо, при появі почервоніння на шкірі - зверніться до сімейного лікаря для отримання електронного направлення до лікаря інфекціоніста для додаткової діагностики та призначення лікування.

Зоонозні інфекції та їх профілактика

ЗООНОЗИ  — узагальнена назва інфекційних хвороб, які трапляються у тварин, але здатні передаватися від тварин до людини або інфекційні хвороби, спільні для тварин і людей. Організм тварин для збудників зоонозів є природним середовищем перебування, де збудники живуть, розмножуються і виділяються в зовнішнє середовище. Зараження людини може відбутися при нападі інфікованих тварин, членистоногих також контактним, харчовим, водним шляхом або за допомогою аерозолів. Досить часто відмічають, що зоонозні захворювання в людей мають важчий перебіг, ніж у тварин і якщо вчасно не звернутись за лікарською допомогою закінчуються – летально.

Серед найпоширеніших зоонозів, якими людина може заразитись при контакті з тваринами виділяють 2 групи: передані від свійських та інших синантропних тварин (сальмонельоз, бруцельоз, туберкульоз, правець, сибірка, лептоспіроз, сап, меліоїдоз, орнітоз, ящур, аспергільоз, трихофітія, мікроспорія, балантидіаз, токсоплазмоз, трипаносомоз, лейшманіоз та ін.) і передані від диких тварин — природноосередкові зоонози- (лістеріоз, чума, туляремія, лептоспіроз, кліщовий спірохетоз, рикетсіоз, сказ, геморагічна гарячка, вірусний енцефаліт, лейшманіоз та ін.).

Боротьба з зоонозними інфекціями базується  на комплексі протиепідемічних та протиепізоотичних заходів, які у тваринництві направлені та передбачають імунізацію, дегельмінтизацію і терапію, а також відповідні ветеринарно-санітарні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація та ін.). Серед людей профілактичні заходи здійснюють з урахуванням епідеміологічної  ролі тварин, а також особливостей шляхів передачі збудника. 

Для того щоб вберегтись від зоонозів Вам необхідно:

• купляти продукти харчування (м'ясо, молоко, овочі та фрукти) лише у встановлених місцях (ринки, магазини);
• не купувати харчові продукти у місцях стихійної торгівлі;
• при купівлі харчових продуктів обов’язково звертати увагу на дотримання умов та термінів зберігання;
• вживати м’ясні продукти тільки після якісної термічної обробки;
• не використовувати сире молоко;
• не користуватись водою з відкритих водойм без кип’ятіння; 
• захищати харчові продукти та посуд від мух, тарганів та інших комах;
• при зберіганні харчових продуктів вдома звертати увагу на та терміни та умови їх зберігання які зазначені виробником на маркуванні;
• звертати увагу на дотриманні товарного сусідства при зберіганні харчових продуктів (сирі та готові продукти не повинні зберігатись поряд та інше);
• старанно слідкувати за чистотою рук та поверхонь, які контактують з харчовими продуктами;
• дотримуватись чистоти в приміщеннях;
• проводити дератизаційні та дезінсекційні заходи;
• запобігати укусів кліщами та іншими комахами;
• забезпечувати профілактичні щеплення, обробки та лікування домашніх та свійських тварин;
• робити планові щеплення, які передбачені в календарі щеплень, особливо при перебуванні в ензоотичних районах або професійних груп з підвищеним ризиком зараження.

Епідпаротит  (свинка)  -  що треба знати про захворювання

Епідемі́чний пароти́т  parotitis epidemica; народне — свинка, завушниця — гостре висококонтагіозне інфекційне захворювання, яке характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням слинних залоз, привушних залоз , іноді  підшлункової залози, щитовидної або паращитовидної залози а іноді й інших залоз (статеві, молочні, підшлункова), центральної нервової системи.

На сьогодні епідемічний паротит залишається однією з найпоширеніших та найзаразливіших інфекцій в світі. Особливу увагу приділяють цій хворобі через велику кількість встановлених її тяжких ускладнень: чоловіче безпліддя, євнухоїдизм, цукровий діабет  2  типу, хронічний панкреатит, ураження ЦНС.

Хворобу викликає вірус із сімейства параміксовірусів, який розмножується в верхніх дихальних шляхах, проникає в кров і вражає весь організм.  Захворювання  зустрічається найбільш часто у дітей, у віці від 3 до 15 років, після чого залишається імунітет до хвороби на все життя Але хворіють і дорослі

 Вірус малостійкий до впливу факторів зовнішнього середовища: нагрівання і висушування, опромінення і впливу хімічних речовин (хлор, формалін, лізол тощо),  проте досить стійкий до низьких температур.

 Єдиним джерелом інфекції є хворі на різні форми (типові та стерті, субклінічні) захворювання. Хворий починає виділяти вірус у довкілля за 3 дні до початку  гострих проявів хвороби  та  протягом 9 днів після початку захворювання

Механізм передачі   інфекції — повітряно-крапельний. Слина, краплини носоглоткового слизу, що містять вірус , можуть потрапляти через повітря до іншої людини при чханні, кашлі, розмові або контактно-побутовим шляхом через забруднені виділеннями руки, немитий посуд або інші заражені предмети.

 Осіб чоловічої статі епідемічний паротит уражає в 2 рази частіше з виникненням явних (симптомних) проявів, ніж дівчаток та жінок. Інфекційний процес має сезонність, спостерігають хворобу найбільше навесні та восени, особливо у квітні та травні.

Найбільш частим є ураження слинних залоз.З вхідних воріт, якими є слизові оболонки ротової порожнини, носа, глотки ,   вірус потрапляє в кров і поширюється по всьому організму: до слинної, статевих та  в підшлункову залози, в ЦНС та інші органи.  У випадках паротитного серозного менінгіту морфологічні зміни мають неспецифічний характер (гіперемія, набряк головного мозку, периваскулярна інфільтрація мозкових оболонок). Аналогічні зміни спостерігають і в інших залозистих органах (яєчка, підшлункова залоза, зрідка молочні залози, яєчники).

Основні прояви епідемічного паротиту розвиваються за 3-4 дні хвороби та супроводжуються фебрильною гарячкою, інтоксикаційними проявами, сухістю в роті.

Спочатку виникає набряк привушної слинної залози з тієї чи іншої сторони, а через 1—2 дні в процес може втягуватися й інша , парна привушна залоза. Крім привушних слинних залоз, у процес можуть рідше залучатися підщелепні і під'язична слинні залози. Часте ураження саме привушних залоз, ніж інших , слинних, пов'язане з низькою антивірусною активністю слини привушних залоз, більшою — підщелепних, та найсильнішою антивірусною активністю слини під'язичної залози.

Привушна слинна залоза збільшена в розмірі, виступає з-за верхньої гілки нижньої щелепи у вигляді припухлості, що заповнює простір між соскоподібним відростком і гілкою нижньої щелепи (ретромаксилярний). Припухлість може поширюватися на щоку, до соскоподібного відростка та на шию. Шкіра над слинною залозою не має ознак запалення, але вона виглядає натягнутою, слинна залоза еластична, відносно болюча. Хворі скаржаться на біль при жуванні, особливо твердої їжі.

При ураженні привушних слинних залоз можна побачити в ротовій порожнині характерні зміни у вигляді набряклості, гіперемії слизової оболонки навколо отвору слинної залози привушної (стенонової) протоки (симптом Мурсу), виділення з неї густого слизу. Уражені підщелепні слинні залози при пальпації більш болючі, однак теж еластичні на дотик. Ураження під'язичної залози проявляється болем в корені язика.       З 5-го дня спостерігається зворотній розвиток симптомів.

 Більш тривалий період гарячки та інтоксикацію спостерігають у тих випадках, коли інфекція поширюється на інші залози. Кожне розповсюдження вірусу в інші залози супроводжується новим підйомом гарячки, нерідко з помірним ознобом. Критерії тяжкості перебігу епідемічного паротиту обумовлені тим, наскільки значними є загальні та локальні ознаки захворювання: гарячка, інтоксикація,  та  є чи відсутні ускладнення. Неускладнений епідемічний паротит перебігає зазвичай легко, рідше буває середньої тяжкості, а при тяжких формах завжди відбуваються ускладнення (нерідко множинні) :

• Орхіт, орхоепідидиміт (приєднання запалення придатків яєчка відбувається в 1 з 4 чоловіків з епідемічним паротитом) , частіше спостерігають у підлітків та дорослих. Ознаки орхіту частіше з'являються через декілька днів від початку захворювання і характеризуються новою хвилею гарячки (до 39-40°С), появою сильного болю в області мошонки і яєчка, який іррадіює в нижні відділи, збільшення яєчка, іноді разом з його придатком. Ці зміни тривають до 7-8 днів, потім симптоми регресують і яєчко поступово повертається до попередніх розмірів. В подальшому можуть з'явитися ознаки атрофії яєчка. Двосторонній орхіт в дитячому, юнацькому або молодому віці може ускладнюватися в подальшому безпліддям. Вважають що 18 % випадків чоловічого безпліддя зумовлені перенесеним епідемічним паротитом.
• Гострий панкреатит з'являється на 4-7-й день хвороби. Переважає набряк підшлункової залози. З'являються різкий біль в епігастральній ділянці, нудота, багаторазове блювання, гарячка, при огляді у деяких хворих відзначається напруження м'язів живота і симптоми подразнення очеревини. В подальшому може утворитися хронічне неспецифічне ураження підшлункової залози, яке може призвести до фіброзу її та утворенню цукрового діабету II типу.
• Менінгіт — ускладнення, яке частіше виявляють у дітей, ніж у дорослих. Частота цього ускладнення складає 10 %. У осіб чоловічої статі менінгіт розвивається в 3 рази частіше, ніж у жінок. Як правило, симптоми ураження нервової системи з'являються після запалення слинних залоз, але можливе одночасне ураження слинних залоз та нервової системи, або розвиток менінгіту ще до появи збільшення слинних залоз. В окремих випадках епідемічного паротиту менінгеальні ознаки можуть не супроводжуватися значними змінами слинних залоз. Менігіт починається гостро, часто супроводжується ознобом, підвищенням температури тіла, сильним головним болем, блюванням, менінгеальними ознаками:  менінгоенцефаліт, або, зрідка, навіть менінгоенцефаломієліт. У хворих відзначають порушення свідомості, млявість, сонливість, нерівномірність сухожилкових рефлексів, парези лицевого нерва
• Запалення яєчників і/або грудної залози (оофорит і мастит, відповідно) відбуваються рідко, частіше у жінок з ендокринною гінекологічною патологією. Як правило, це ускладнення не супроводжується виразними суб'єктивними скаргами, перебігає більш доброякісно, ніж орхіт.
• При захворюванні на епідемічний паротит в 1 триместрі вагітності відзначено зростання числа мимовільних переривань  вагітності  в 2 рази.
• Ураження органу слуху іноді призводить до повної глухоти. Першою ознакою служить поява шуму і дзвону у вухах. Про ураження лабіринту свідчить поява блювання, симптомів запаморочення і порушення координації. Зазвичай глухота буває односторонньою. У періоді реконвалесценції , після  хвороби слух не відновлюється.
• Ускладнення з боку суглобів зустрічається нечасто і переважно у дорослих, причому у чоловіків частіше, ніж у жінок. Спостерігають їх зазвичай після ураження слинних залоз, хоча можлива поява їх і до зміни залоз. Характерним є ураження великих суглобів (променево-зап'ясткові, ліктьові, плечові, колінні та гомілковостопні), що супроводжується скаргами на біль, набряк, іноді виявляється серозний випіт. Симптоми артриту можуть зберігатися протягом декількох місяців.

Завдяки проведенню планової вакцинації  проти  інфекції  спалахи епідемічного паротиту на сьогодні зустрічаються порівняно рідко, і відбуваються в основному у скупчених умовах, закритих приміщеннях, таких, як школи, дитячі будинки, військові табори тощо. І переважно хворіють нещеплені, невакциновані особи                                                  

Згідно затвердженого  МОЗ України Календаря  профілактичних щеплень проводяться   комбінованою  вакциною проти кору, паротиту, краснухи ,    дітям  вікових груп  : вакцинація  - у 12 місяців, ревакцинація  - в    6    років.