Фото без опису   Фото без опису

Привілей на магдебурзьке право Судовій Вишні (Переглянути статтю) Автор статті- Мар'ян Хомяк

 

К О Р О Т К А   І С Т О Р И Ч Н А   Д О В І Д К А

Початки Судової Вишні сягають імовірно 981 року, коли Володимир – київський князь підпорядкував собі Перемиську землю. За даними археологічних розкопок залишки валів, які було знайдено у межах Судової Вишні відносять до X ст. Це мала б бути укріплена фортеця на стратегічному шляху з Києва до Перемишля. Неподалік міста також знаходилась могила, яку в народі називали Татарським Копцем.

Однак першу письмову згадку про Вишню (так місто називалося до 1545 р.) знаходимо у Галицько-Волинському літописі лише у 1230 р. У 1368 р. місто отримало магдебурське право, разом з правом від короля на купівлю цієї землі польським шляхтичем Петром Кмітою. У подальшому місто отримувало нові привілеї у 1537, 1545, 1553, 1576, 1578, 1639 та 1765 роках.

Свою теперішню назву місто отримало після того, як з 1545 р. тут почали відбуватися щорічні виїзні суди шляхти Перемиської землі. У Судовій Вишні збирався Генеральний Сеймик Руського воєводства, куди приїздила шляхта Львівської, Перемишльської, Сяноцької, Жидачівської, а також – Галицької та Холмської земель вирішувати питання воєводства і обрати делегатів на коронний Сейм Польського королівства. Про нього пише Вінцент Поль у своїй поемі «Pamiętnik J.M. Benedykta Winnickiego», третя частина якої називається «Sejmik jenerał województwa Ruskiego. Odprawiony 1766 r. w Sądowej Wiszni».

У 1563 році тут було засноване православне братство — на зразок тих, які діяли у Львові, Луцьку чи Кам'янці-Подільському. Його статут був затверджений перемишльським єпископом Антонієм Радиловським. Кожен член братства повинен був сплачувати вступні та місячні внески. На середину XVIII століття при церкві функціонувало вже п'ять братств — крім згаданого, старшого, молодше (парубоцьке), сестринське братства церкви Святої Трійці, а також старше і молодше братства храму Преображення Господнього (Спаса).

З православного на греко-католицький обряд парафія Судової Вишні, як і вся Перемишльська єпархія, перейшла не одразу після Берестейської унії. Прийняття унії зустріло опір серед населення. Виразником супротиву міщан Судової Вишні відходу від православ'я був відомий український полеміст Іван Вишенський. Лише у 1692 році перемишльський єпископ Інокентій Винницький офіційно заявив про прийняття унії на території Перемиської єпархії, започаткувавши, таким чином, так звану «нову унію» (перехід греко-католицького обряду трьох православних єпархій — Перемишльської, Львівської і Луцької).

Одразу після першого поділу Речі Посполитої (1772 рік) Галичина, а з нею і Судова Вишня. В кінці XVIII ст. почались реформи «освіченого абсолютизму» Марії Терезії та Йосифа II. Одним з наслідків цих реформ пізніше стало об'єднання у 1799 році обох парохій Судової Вишні (Святої Трійці та Преображення Господнього) на чолі з одним настоятелем Павлом Ухницьким.

У другій половині XVIII ст. активізувалась діяльність братських організацій Судової Вишні у сфері купівлі землі. У першу чергу їх цікавили землі, що знаходились поблизу храму. У той же період церковні братства і парохи Судової Вишні часто надавали позики міщанам та організаціям міста. Крім цього, у місті функціонувало 2 братські школи та шпиталь, що також матеріально утримувались місцевими церковними братствами.

У XIX столітті власником Судової Вишні була Генрієтта Коморовська, графиня Антоніна з Коморовських Банковська. Про цю родину сьогодні нагадують залишки родової каплиці Банковських у парковій зоні неподалік палацу Марсів. На початку XX ст. місто перейшло у власність Яна Марса з роду Нога (Jan Nepomucen Stanislav Vitalis Mars herbu Noga), а після 1924 року — його племіннику Кшиштофу Марсу (Krzysztof Mars Noga) (1897–1974).

З 1 листопада 1918 до травня 1919 року Судова Вишня знаходиться у складі Західноукраїнської Народної Республіки, а від травня 1919 до 15 травня 1923 року - у підпорядкування тимчасової адміністрації Польщі, яка була ухвалена за підсумками Паризької мирної конференції 26 червня 1919 р. Від 15 травня 1923 до 16 вересня1939 року місто входило до складу Львівського воєводства Другої Речі Посполитої.

15-16 вересня 1939 року під час окупації Польщі німецькими військами неподалік Судової Вишні відбувся бій між польськими частинами Південного фронту під командуванням генерала Казімєжа Сосновського та німецьким елітним моторизованим полком SS-Standarte Germania. Проте вже 17 вересня 1939 р. Красная Армія окупувала Західну Україну і місто увійшло до складу СРСР. У 1941 р. місто знову окупував Вермахт, яке від червня 1941 до липня 1944 року знаходилось у складі Дистрикту Галичина Генерал Губернаторства Третього Райху.

24 липня 1944 року Судова Вишня була окупована радянськими військами. Місто знову увійшло до складу УРСР. У 1939–1941 та 1944–1959 рр. місто було центром Судово-Вишнянського районуДрогобицької області.

Перед Другою світовою війною у Судовій Вишні мешкало близько 2 тисяч євреїв, які мали свої крамниці, перукарні, ремесло. Всі вони були знищені в основному у 1942 р. Лише одиницям вдалось врятуватися. У північно-західній частині Середмістя знаходилась синагога з миквою. На території колишньої Сільгосптехніки, поруч з очисними спорудами колись знаходився єврейський цвинтар.

У Вишні народились:

Іван Вишенський — український релігійний та літературний діяч, письменник-полеміст XVII століття.

Яцько з Вишні — маляр середини XVII століття.

Ісидор Патрило — український католицький священик, протоархімандрит Василіянського Чину

Степан Чміль — отець-селезіянин, єпископ УГКЦ, Архімандрит та Ректор Української Папської Малої Семінарії у Римі

Роман Шуст — історик, декан історичного факультету Львівського національного університету

Євген Нахлік  - літературознавець, директор Інституту Івана Франка НАН України.

 

О С Н О В Н І   Д А Т И   В   І С Т О Р І Ї   С УД О В О Ї   В И Ш Н І

 

І-ІІІ ст.н.е. – перше поселення на давньому торговому шляху в ур.Комарова гора (скарб римських монет І-ІІ ст. н.е., археологічні матеріали липицької археологічної культури ІІ-ІІІ ст.н.е.)

VII-VIII ст. – відкрите поселення в ур. Комарова гора.

Кін.Х –   перша чверть ХІІ ст. – укріплений город Вишня (Судова Вишня-І) в ур. Замчисько і Вали.

1230 р. – перша літописна згадка про місто «А Филип безбожний зва князя Данила в Вишню». Періодом ХІІ-ХІІІ ст. датується 80% археологічного матеріалу з укріпленого городища «Судова Вишня ІІ» в ур.Чвораки.

1368 р. – привілей Казимира ІІІ яким надано війтівство в Вишні для заснування міста Янові з Дембиці.

1443, 1453, 1457 рр. – перші з’їзди шляхти в Вишні.

1484 р. – пожежа знищила місто.

1498 р. – знищення міста в часі волосько-татарського наїзду.

1545 р. – у Вишні почали відбуватися сесії шляхетського суду Перемиської землі.

1563 р. – засноване церковне братство Св.Трійці.