СМУК Володимир Ярославович
Володимир Ярославович Смук народився 16 липня 1991 року у селі Хоросниця Яворівського району в сім’ї Ірини та Ярослава Смуків. Закінчив 9 класів Хороницької школи, а потім Твіржанську школу. Згодом вступив до Львівського професійного училища №20. Після закінчення училища пішов працювати на Львівський локомотиво-ремонтний завод. У 2014 році отримав повістку і був мобілізований у зону проведення АТО. У 2015 році в районі н.п. Талаківка отримав поранення. Після лікування та реабілітації продовжив службу в м.Самборі. Згодом був звільнений в запас.
Після поранення не міг працювати на попередній роботі, тому влаштувався на швейне підприємство «BADER». Але недовго він витримав жити цивільним життям, не міг дивитися, як гинуть його побратими, і у березні 2020 року підписав контракт, знову ставши сапером 24 Королівської бригади. Рідні дуже рідко знали, де Володя перебуває. Завжди заспокоював рідних словами, що все добре, виконуємо роботу. Вже пізніше рідні дізналися, що він брав участь у важких боях в Пісках, Опитному, Щасті, Попасній, потім на Херсонщині. В кінці червня 2022, він перебував на Луганщині в районі Золотого. Тоді 24 бригада майже опинилася у кільці. Володя дуже рідко розповідав про бої, але про період виходу з оточення у Золотому трошки розповів. Від почутого просто волосся ставало дибки, і водночас вражала незламність наших воїнів. На щастя тоді Володя зумів вивести свою групу з Золотого, бо знав ті місця ще з 2014 року. За 5 років перебування на Луганщині і Донеччині не одного побратима врятував, навіть перебуваючи наЯворовівському полігоні, готуючись до навчання у Франції, зустрів чоловіка, якого виносив на собі з Золотого.
У грудні 2022 року, як один з кращих саперів, був направлений на навчання у Францію. Роповідав, що французькі військові були вражені професійністю українських військових. Після повернення з Франції мав отримати довгоочікувану відпустку, але ситуація у Бахмуті загострилася, і він відразу відправився на передову.
8 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Бахмуту, загинув головний сержант-командир 1 інженерно-саперного відділення Володимир Смук. Під час бойового зіткнення він отримав травми, несумісні з життям. Але дорога додому була дуже довгою - довжиною майже у 8 місяців, саме стільки родина чекала експертизи ДНК. Поховання відбулося у селі Бортятин аж 26 серпня 2023 року.
Володя не був професійним військовим, але він був воїном по духу, безстрашним, який казав, що нам просто треба зробити свою роботу, бо якщо цього не зроблю я, то підуть мої діти. За майже 5 років захисту України, він ніколи не скаржився, не нарікав, тільки говорив, що кожен на своєму місці має виконувати роботу якнайкраще: якщо вчитель - має навчити дітей любити свою рідну землю, рідну мову, а якщо військовий - має захистити і не допустити, щоб московські зайди прийшли у наш дім.
Хоча сам Володя був невисокого зросту, але за його мужню вдачу і кмітливість він отримав позивний “Вікінг”.У його руках все горіло, за яку б роботу не брався, йому все вдавалося. Перед поїздкою у Францію мав один день відпочинку, і за цей день порізав цілий КАМАЗ дров і повозив їх на подвір’я. Мав наречену Христину, з якою будував плани створити сім’ю, народити дітей, але цьому так і не судилося статися. Вони вже багато років були разом, але він ніяк не знаходив часу, щоб одружитися, бо казав, що спочатку треба вигнати москалів, зробити порядок в державі, а вже тоді…..але нажаль.
Володимир Смук був нагороджений багатьма відзнаками, серед яких: відзнака командувача об’єднаних сил “Козацький Хрест” II ступеня, відзнака "За взірцевість у службі" ІІІ ступеня, відзнака "За участь в Антитерористичній операції" та інші. Слово Україна - не було для нього просто так, це було його життя. Він ніколи не говорив гарних слів, що треба зробити для держави, а просто це робив. І дуже шкода, що гинуть такі люди, яким би якраз і жити в Україні, розивати її.
Зовсім недавно звернула увагу, що його свідоцтво про народження видане 24 серпня 1991 року, тобто в день проголошення Незалежності України. Символічно! Він віддав своє життя за Незалежність.
