Фото без опису

Риби можуть служити джерелом зараження людей і тварин різними хворобами, тому що є переносниками небезпечних бактерій і вірусів, а також проміжними господарями гельмінтів. Вони здатні зберігатися в рибі тривалий час у стані вірулентності. Риби при цьому не хворіють, але є бактеріоносіями. В звичайних умовах загроза зараження людини незначна у зв’язку з тим, що при кулінарній
обробці кишечник і внутрішні органи риби видаляються, а м’ясо прожарюється або переварюється. Однак, в окремих випадках кулінарної обробки може виявитися недостатньо. Так, при вживанні в їжу страв, приготованих з сирої риби, не виключена можливість виникнення важких токсикозів і гельмінтозів у людей і тварин. Розглянемо причини виникнення найбільш ймовірних захворювань.
Ботулізм – токсикоінфекційне захворювання, яке характеризується ураженням нервової системи, в основному довгастого і спинного мозку, що протікає переважно з офтальмоплегічним і бульбарним синдромами. Збудник захворювання – бактерія клострідіум ботулінум – мешканець ґрунтів. З паводковими водами вона потрапляє у водойму, а потім в організм риби через кишечник і пошкоджені шкірні покриви. Ботулізмом найчастіше людина заражається влітку – при вживанні в'яленої або копченої риби. Характерною рисою ботулізму, за якою його легко відрізнити від інших інфекцій, є порушення зору – починається параліч м'язів зображення, спостерігається двоїння в очах, з'являється косоокість. Одночасно виникають спрага, сухість слизових оболонок, розлад ковтання, може змінитися тембр голосу.
Неврологічна симптоматика триває кілька днів і супроводжується загальнотоксичним синдромом – хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, підвищення температури тіла. У важких випадках пацієнтів турбує відчуття нестачі повітря, тягар в грудній клітці, дихання стає поверхневим. Розвивається дихальна недостатність, що є причиною смерті при ботулізмі. Усі хворі на ботулізм незалежно від клінічної форми захворювання підлягають госпіталізації. Успіх лікування залежить від ранньої діагностики, правильного лікування, у більшості випадків – введення ботулінічного антитоксину.
Юксовська хвороба. Збудник хвороби остаточно не встановлено, проте відмічено, що у всіх випадках вона виникла після вживання в їжу людиною в основному хижих видів риб (минь, щука, судак, окунь). Навіть ретельна термічна обробка (варіння, прожарювання) рибних продуктів не знищує їх токсичності. Яким чином отрута потрапляє в рибу, також достовірно не встановлено. Припускають, що при ковтанні рибою насіння і спор різних рослин, в ній відбувається накопичення токсинів рослинного походження, при цьому самі риби не хворіють. Зараження людей і тварин, зазвичай, відбувається при поїданні великої кількості токсичних рибних продуктів, особливо печінки та ікри. У хворого з’являються раптові болі у м’язах, в результаті чого він втрачає здатність рухатися. Напад триває кілька годин, а іноді добу. Хвороба може закінчитися смертю.
Опісторхоз – один з найбільш важких гельмінтозів, переданих людині з рибою. Тіло паразита має подовжено-овальну форму з двома присосками і довжину 8-13 мм.
Риба, заражена личинками опісторхозу, потрапляючи в організм остаточного хазяїна, перетравлюється, а личинки під дією шлункового соку і жовчі звільняються від оболонок капсули, виходять в кишечник та проникають у печінку, жовчний міхур або підшлункову залозу. Через місяць вони стають статевозрілими. Цикл розвитку паразита триває 4-5 місяців. При масовому зараженні у людини спостерігаються закупорювання жовчних проток, цироз печінки. Основний спосіб боротьби – особиста профілактика, яка полягає у відмові від вживання в їжу сирої, свіжомороженої, слабосолоної риби з сімейства коропових.
Дифілоботріоз – одне з найбільш небезпечних захворювань людини. Збудник захворювання – стьожковець широкий. Статевозрілий гельмінт, паразитуючи в кишечнику людини, досягає довжини 2-10 метрів. Розвиток гельмінта проходить за участі двох проміжних господарів. Яйце стьожківця широкого з фекаліями людини потрапляє у воду, де з нього виходить личинка – корацидій, яка деякий час вільно плаває у воді. Корацидій заковтують рачки (циклопи, діаптомуси) – перші проміжні господарі. Корацидій зростає і через 2-3 тижні розвивається в личинку другої стадії — процеркоїд. Другим проміжним господарем є хижі види риб. При ковтанні ними інвазійного рачка процеркоїд пробурює стінку кишечника і проникає в м'язи або внутрішні органи (печінка, яєчники тощо). В рибі процеркоїд перетворюється на плероцеркоїда червоподібної форми, довжиною 1-6 см. При поїданні великими хижими рибами малих, заражених плероцеркоїдами, останні залишаються в м'язах нового хазяїна. У зв'язку з цим найінтенсивніше інвазовані плероцеркоїдами великі хижі риби (щука, окунь тощо). Плероцеркоїди в тілі риби розвиваються до інвазійної стадії протягом 2,5—3 місяців. При вживанні людиною сирої, недостатньо просмаженої або слабосолоної риби та її ікри плероцеркоїди прикріплюються до слизової оболонки тонкої кишки цього остаточного хазяїна і протягом двох місяців розвиваються до статевозрілої стадії. На людину паразит має
механічний і токсичний вплив, особливо на нервову і кровоносну системи, сприяє виникненню в організмі хворого дефіциту вітаміну вітаміну B12 і фолієвої кислоти.
В окремих хворих розвивається анемія, яка може викликати смерть. Для профілактики дифілоботріозу необхідно запобігати попаданню у водойми яєць гельмінта. Для цього рекомендується здійснювати обов’язкове знешкодження побутових стічних вод.
З метою попередження харчових отруєнь, Держрибагентство рекомендує купувати рибу та інші водні біоресурси лише у відведених для їх продажу місцях (спеціалізованих магазинах, санкціонованих ринках, де створені відповідні температурні умови для зберігання харчових продуктів, що швидко псуються) і вимагати при цьому у продавця документи, які засвідчують якість та безпеку продукції – посвідчення про якість, ветеринарне свідоцтво, сертифікат відповідності тощо.
Довідкова інформація: Для того, щоб обрати якісну та свіжу рибу, насамперед, треба звернути увагу на очі – вони повинні бути прозорі та опуклі, зябра – яскраво-рожевого або яскраво-червоного кольору, луска – вологою. Риба має бути неушкодженою та мати природній блиск. Крім того, її запах повинен бути приємним та не різким. Якщо ж у риби каламутні очі, сухий хвіст, зябра темно-червоного кольору та відчувається неприємний запах, то таку рибу вживати не слід.
З повагою

Провідний спеціалість Мостиського відділу Роман ВАСЬКІВ