Правила утримання колодязів громадського та індивідуального користування
Правила утримання колодязів громадського та індивідуального користування
Деякі звикли отримувати воду з-під крана, не замислюючись, звідки й куди це далі потрапляє, інша справа — колодязі чи свердловини. Адже основним джерелом водопостачання у селах залишаються власні свердловини або ж колодязі. Війна та руйнування інфраструктури водопостачання, водовідведення та очисних споруд призвели до збільшення використання нецентралізованих джерел водопостачання (криниць, свердловин, каптажів). Приблизно третина населення України отримують питну воду з громадських або приватних колодязів, які є об’єктами децентралізованого водопостачання. Проте усі типи колодязів контролюються державою, при цьому обслуговування приватної криниці є обов'язком домовласника, а за режимом експлуатації громадських колодязів відповідають їх утримувачі – міські, сільські та селищні ради об’єднаних територіальних громад, окремі мешканці індивідуальних садиб. Отже, власники колодязів зобов'язані самостійно обслуговувати, захищати та підтримувати високу якість своїх запасів питної води. Факторів, що впливають на якість колодязної води дуже багато, найнебезпечніші серед них - віруси та бактерії, хімічні агенти, які потребують ефективного знезараження колодязя та води. Більшість мікроорганізмів ґрунтових вод є нешкідливими, але є присутні і патогенні - бактерії кишкової палички, ентеровіруси, гепатиту А, та інші. Ці патогени можуть потрапляти в ґрунтові води через вигрібні ями, поверхневі води, забруднені стоки з фермерських господарств або пасовищ, що знаходяться неподалік. В умовах великих паводків колодязь стає особливо вразливим до мікробного зараження. Джерелами нітратного забруднення можуть бути внесення добрив поблизу джерел водопостачання, неправильне зберігання гною та інших відходів тваринництва або каналізація/туалет розташовані поблизу. Питання забруднення нітратами також загострюється через високий рівень розораності земель навколо сіл. Виникає закономірність: більше розорених земель — більше агрохімікатів (добрив, пестицидів) — більше забруднення води нітратами. Криниці є найбільш вразливими до нітратного забруднення. Колодязь не повинен розміщуватися в понижених, заболочених місцях та на ділянках де є загроза затоплення. Індивідуальний колодязь потрібно розміщувати на відстані не менш ніж 20 м, а громадський не менш ніж 50 м від джерел можливого забруднення (вигрібних ям та вигрібних туалетів, гноєсховищ, каналізаційних споруд та мереж, звалищ побутових відходів тощо). Необхідно забезпечити ізоляцію від проникнення поверхневих стоків. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин. Навколо колодязя повинно робити «глиняний «замок» глибиною 2 м та шириною 1м,з ухилом в бік від колодязя. Наземна частина колодязя (оголовок) влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева. Зверху оголовка влаштовують дашок. Навіс або оголовок вмішують у будку, навколо споруди повинні бути огорожа радіусом не менше 2 м з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям від воріт до колодязя. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, для забору води з колодязя необхідно використовувати відро загального користування. Заборонено використовувати для забору води індивідуальні відра. Не менш, як раз на рік необхідно проводити планове обстеження колодязів, поточний ремонт та очищення. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд і знезараження питної води та лабораторне обстеження зразків. Власник колодязя повинен здійснювати лабораторний контроль безпечності та якості питної з періодичністю, визначеною ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». У тому випадку, коли вода за результатами лабораторного контролю не відповідає вимогам, використовувати її для питних потреб забороняється; на колодязі слід вивісити інформаційну табличку “Вода для пиття непридатна”.
З метою попередження виникнення захворюваності серед користувачів криничної води, весною та восени необхідно проводити профілактичне знезараження. Завдяки новітньому засобу «Акватон-10», знезаразити воду в колодязі тепер дуже просто. Це сучасний знезаражуючий засіб, який не містить хлору, не випаровується та не несе шкоди для навколишнього середовища і здоров’я. Основна його перевага – це безпека. Коли дезінфекція колодязя проводиться хлорною таблеткою, вода в ньому спочатку має кілька днів настоятися, а потім її потрібно викачати, щоб позбутися хлорного запаху і присмаку. З «Акватон-10» все набагато простіше. Ви додаєте засіб у воду, а вже за добу можете спокійно її пити. Ніякого викачування при застосуванні цього реагенту проводити не потрібно. З метою дезінфекції також застосовуються дозволені Міністерством охорони здоров’я України деззасоби, які внесені у відповідний державний реєстр дезінфекційних засобів, що випускаються у вигляді таблеток, розчинних у воді, наприклад серед них добре відомі: «Акватабс», «Жавель-клейд», «Брілліантовий міг», «Жавілар Плюс», гіпохлорит кальцію та інші. Після проведення санації колодязя (чистки, ремонту зрубу, дезінфекції надводної та підводної частини) бажано провести лабораторний контроль якості питної води на санітарно-хімічні та мікробіологічні показники, як це регламентують додатки № 1, № 2 до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Безпечність води, що споживається людьми, має визначальний вплив на вирішення питання збереження та покращення здоров´я населення, продовження середньої тривалості життя. Безпечна і якісна питна вода є запорукою Вашого здоров’я.
Головний спеціаліст відділу ДНДСЗ Юрій ЧЕРТОВ
